This post is also available in: Russian
Обеліск Слави – пам’ятник, поставлений героям, павшим у боротьбі за визволення Родини та нашого міста від фашистського лиха у Великій Вітчизняній війні. Він знаходиться на території Собору святих первоверховних апостолів Петра і Павла в оточенні яскравих квітів та високих дерев, у догляді й церковній тиші. Щодо його історії, нижче представлений фрагмент з книги “Історія міст і сіл Української РСР”, тому “Київська область”, розділу “Бровари” (рік видання – 1971):
“Коли на нашу країну напали фашистські орди, жителі Броварів самовіддано працювали на будівництві оборонних споруд навколо селища. В перших числах липня 1941 року сюди перемістився командний пункт Південно-Західного фронту на чолі з генерал-полковником М. П. Кирпоносом, що перебував тут до 14 вересня 1941 року. Зберігся бліндаж, а також будинок, де містився штаб; тут встановлено меморіальну дошку.
Бровари зазнавали частих бомбардувань ворожої авіації. Особливо почастішали нальоти в серпні 1941 року. Тільки 4 серпня на Бровари було вчинено 2 ворожі нальоти. Того дня радянські льотчики й зенітники збили над селищем 11 ворожих літаків.
Під натиском переважаючих сил ворога наші війська 19 вересня 1941 року залишили Бровари. Селище захопили фашисти. Знущання, катування, розстріли — таким був «новий порядок», що його запровадили окупанти. Фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччина 300 чоловік, спалили понад 1000 житлових будинків та виробничих приміщень. Та радянські люди не скорялися загарбникам. У квітні 1942 року в Броварах виникла підпільна комсомольська організація в числі молодих робітників Броварського лісозаводу, до складу якої ввійшло 10 чоловік. Підпільників очолив комуніст В. М. Лобко.
Патріоти розповсюджували серед населенна листівки, вривали заходи окупантів, здійснювали диверсійні акти. У селищі також діяла в підривно-діверсійна група. У жовтні 1942 року на перегоні Дарниця-Броваря підпільники А. І. Печенєв і Б. М. Гусев пустили під укіс ешелон 8 фашистами.
Підпільники Броварів діяли в тісному зв’язку а київським підпіллям. На території Броварського так само, як і Бориспільського, Баришівського та навколишніх районів, діяв партизанський загін ім. Леніна, очолюваний колишнім директором Вигурівської середньої школи Г. М. Кузьменком. За час активних бойових дій цей загін знищив 43 автомашини, 3 гусеничні трактори, 392 фашистських солдатів і офіцерів.
Восени 1943 року Червона Армія, долаючи шалений опір ворога, розгорнула наступ у напрямку Києва. Гітлерівці стягнули значні сили і перетворили Бровари в потужний вузол оборони. Але бійці 38-ї армії, проявивши чудеса героїзму, зламали опір ворога і завдали йому величезних втрат. Досить сказати, що лише вбитими фашисти втратні близько 1000 солдатів. 25 вересни 1943 року Бровари стали знову радянськими.
Але ворог не хотів миритися з поразкою і наступного дня, підтягнувши значні сили піхоти й танків, провів кілька контратак. Проте його намагання були зірвані. На полі бою лишилося понад 800 фашистів.
У боях за Бровари особливо відзначилася гарматна обслуга винищувально протитанкової батареї 529-го стрілецького полку. Вона знищила 9 вогневих точок і 70 фашистів. Командиру гармати О.І.Кашприну було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Під час визволення Броварів полягло близько 500 радянських бійців. Багато уродженців міста загинуло на фронтах Великої Вітчизняної війни. Свято шануючи пам'ять героїв, у парку біля будинку культури в 1967 році споруджено обеліск Слави. У підніжжя його та на шести братських могилах ніколи не в'януть квіти."
Просмотры(260)
