This post is also available in: Russian

В неділю 14-го серпня, в перший день Успенського посту, до Собору святих першоверховних апостолів Петра і Павла прийшло багато людей на святкування одразу трьох великих християнських свят – Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господня, Всемилостивому Спасу і Пресвятій Богородиці (1164 рік), Сьоми мучеників Маккавеєв: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлєазара, Євсєвона, Аліма, Маркелла, матері їх Соломонії, і вчителя їх Єлєазара.

Свято Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господня було встановлене в Константинополі через хвороби, які часто бували там в серпні. Початок свята відноситься до IX століття, коли в Константинополі виник звичай щорічно частину Древ Животворящого Хреста Господня, що зберігався в домовій церкві візантійських імператорів, виносити в храм св.Софії і освячувати воду. Потім, починаючи з першого серпня (14 серпня згідно нашого календаря) два тижні цю святиню носили по місту та служили літії “для освячення місць та відведення хвороб”. 14 серпня (27 серпня згідно нашого календаря Животворяще Древо Хреста переносили назад в царські палати. З ХII-ХIII це свято затвердилось в усіх помісних церквах.

Свято Всемилостивому Спасу і Пресвятій Богородиці було встановлене через знамення від ікон Спасителя, Пресвятої Богородиці і Честного Хреста під час битви святого благоверного князя Андрія Боголюбського з поволжськими язичниками булгарами. В 1164 році під час битви, перед якою благоверний князь та все його вісько звернулись з гарячою молитвою до Пресвятої Богородиці, великі вогняні промені виходили від ікон Спасителя, Божої Матері та Святаго Хреста, покривали полки і кожен, хто бився, бачив їх. Такі ж самі промені покривали і віська грецького імператора Мануїла, який в цей же день бився з сарацинами. Обидва війська одержали повну перемогу.
Свято Всемилостивому Спасу і Пресвятій Богородиці (1164 рік) – перший з трьох празднеств Всемилостивому Спасу. Другий – Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа 6 серпня (19 серпня згідно нашого календаря), третій – перенесення з Єдесси в Константинополь Нерукотворного Образа Господа Ісуса Христа 16 серпня (29 серпня згідно нашого календаря). Ці три свята як би связують Успенський піст.

Почитання Дню Сьоми мучеників Маккавеїв і вчителя їх Єлєазара відноситься до 166-го року до Різдва Христова. Ця подія описана в Біблії в Старому Заповіті в 2-й книзі Маккавейській 6-й та 7-й главах. Ось що передувало цьому: тривалий час Ієрусалім процвітав в благочесті доки його начальники трималися Закону Божого. Коли ж вони його забули, то у всього єврейського народу почались великі нещастя. Настрашніше відбувалось, коли на трон посів Антіох Епіфан, якого прозвали безумним. Він почав винищувати все, що відповідало Закону Моїсеєву, і вводити язичницькі звичаї. Кожного підозрюваного в слідуванні Закону Моїсеєву катували та вбивали. Дуже багато людей в ті часи відвернулись від віри в Єдиного Бога. Побоюючись бути страченими, люди приносили жертви язичницьким богам, не обрізували дітей, їли свинину. Але були й такі, що не відвернулися від своєї віри та сміливо прийняли катування та мученицьку кончину – взірцем стала смерть дев’яносторічного старця Єлєазара, якого всі шанували, та сьоми його учнів – шести братів та їх матері. Дивлячись на пролиття крові рабів Своїх, Господь уми­ло­сер­див­ся над на­ро­дом єв­рей­ським і воз­двиг серед них Іу­ду, що походив зі священицького роду, і прозваного Маккавеєм, який учинив опір Антіоху і змусив його та його воєначальників піти. Звідси й походження другої назви свята в цей день – Маковій.

Фотографії святкування:

Відео:

Просмотры(70)