ІСТОРИЧНА РОЗВІДКА «Віруючі активно підтримують перебудовні процеси. Ми цінуємо їх внески у справу зміцнення миру, доброчинну діяльність…»

«Радянська Україна» від 18 жовтня 1989 р.

Наприкінці 16 століття Литовський князь Казимір IV віддає за Дніпром монастирям, Печерській Лаврі, козацтву пусті селища та землі з метою не тільки їх заселення, а і оборони Києва від наскоків крим­ських татар. Але внаслідок Люблінської Унії 1569 року Польща захоп­лює Київ і Лівобережжя Дніпра. Уніати деякий час володіють монастирями і Лаврою, насильно окатоличують український люд. Проти цього насиль­ства разом а народом ви­ступають церковні діячі.

Активним поборником православ’я проти уніат­ства був визначний вчений, богослов, письменник архімандрит Києво-Пе­черської Лаври Петро Могила (1596—1647). У йо­го грамоті від 7 січня 1629 року всім священи­кам, залежним від Печерської Лаври, серед інших названих поселень, впер­ше згадуються наші Бровари.

Згодом уніатський ми­трополит Іосиф Рутський в скарзі на Петра Моги­лу від 2 серпня 1630 ро­ку звинувачує його в то­му, що той озброїв більше тисячі монастирських селян, а для керівництва запросив запорізьких козаків і вчинив напад на Митрополичі маєтності в селі Зазимово (Зазим’є). В цій акції брали участь селяни і козаки з Брова­рів.

1648 рік. Початок виз­вольної боротьби україн­ського народу під проводом Богдана   Хмельниць­кого проти  загарбницької політики шляхетської Польщі.  Броварська ко­зацька сотня на чолі з отаманом Федором Вед­медем включається в цю боротьбу. Навіть селяни Печерської Лаври оголо­шували себе козаками і приєднувалися до пов­станців. На той час у нашому містечку було дві церкви: козацька — Свя­тих Петра і Павла та церква Лаврських селян Святої Троїці. Як зазна­чалося в «Епархиальних известиях» за серпень 1863 року, «… храм (Пет­ра і Павла) за давнистию неизвестно в каком году построенный». Але на дзвоні церкви був такий напис «Року 1648 міся­ця октября, сей дзвон до церкви святого Петра и Павла подан от казаков Броварських Кирила Онисковнча».

1658 рік. Полковник Степан Довгаль повідомляє: «… Мая 12 день та­тар человек с двести и то де местечко (Бровари) все вирубали, а церковь Вожию разорили, иконы ободрали искололи ру­гаясь, и книги изрубали. А посекли де в том ме­стечке мужского и женского полу человек де­сять, да живых взяли в неволю душ п’ятьдесят»

1814 рік. Третього серп­ня. Рапорт Броварського протоієрея Мазюкевича. Він писав: «Пожар возник ночью с дома козака Филлипа Тонкого, сгорело 22 дома. Сгорела колокольня, изба с коморою. Спа­сая имущество церкви, сгорел Гаврила Гвозданый, еще сгорело 16 душ. Сгорел козак Тон­кий и сын его, сгорели колокола, один в 17 пудов 33 фунта».

У 1823 році на місці згорілої церкви побудо­вана нова (перебудована у 1900-1902 році), розра­хована на 2000 віруючих. Збереглися креслення, план місцевості і інші до­кументи.

Від нападу кримських татар руйнувалися на лише споруди, а і знищу­валися документи, книги, церковні записи. Тому церква Святої Троїці, яка була перебудована в 1859 році, документи її збереглися лише за 1787 рік, а з опису церковно­го майна вивчиться «триодь Цветная» (книга молитвословник) за 1631 рік. В дійсності вона іс­нувала     значно раніше, раніше, ніж Петро-Павлівська церква. Церква зни­щена в 1937 році, поряд був цвинтар. На цьому місці сквер і пам’ятник Т. Г. Шевченку.

Був ще в Броварах «Храм Вознесения», за­снований в 1762 році Лаврою – місце його знаходження і подальша доля – не відомі.

Кількість прихожан  в обох церквах у 1790 ро­ці була 1064 душі, а в 1860 р. – 1414. Серед прихожан значилися: дво­ряни, козаки, селяни, мі­щани і кілька купців. Внаслідок указу цариці Катерини II від 10 квітня 1786 року частина мо­настирських володінь пе­рейшла в казенне відом­ство, тож лаврські селя­ни стали називатися ка­зенними селянами.

У Броварах проводи­лися ярмарки: третього червня на Троїцю та 28 жовтня на Димитрія – кожен по троє діб. У мі­стечку була церковно-приходська школа. З тих, хто закінчив школу, міг продовжити освіту в Ки­єві. Але перевагу віддавали дітям священиків. Так «Полку Киевского местечка Броваров церкви Петра и Павла сын священника Андрея, Лукиян Савицкий» – в списках Киево-Могилянської Академії за 1701 рік. «Петр Захариевский наместничества и уезда Киевского, ме­стечка Броваров Церкви Троицкой, сын священни­ка Ильи, 15 ноября 1789 года на казенном содер­жании» в Академії.

Починаючи а 1764 ро­ку, на Лівобережній  Ук­раїні ліквідуються сотенне управління, починаєть­ся процес   закріпачення українського люду, ство­рюються «наместничест­ва», а з 1802 року від­бувся адміністративно-те­риторіальний перерозпо­діл, і наше містечко стає волосним центром Остерського повіту Чернігівської губернії.

При кожній Церкві ве­лися відповідні записи, метричні книги, де від на­родження до смерті було все записано: сповідні відомості, хто сповіда­вся, записували прізви­ще, ім’я, вік, «сословіе», постійне чи тимчасове проживання.

Найстаріше кладовище було там, де нині базар в старій частині Брова­рів. Останні поховання там були в 1933 році померлих від голоду в місцевій тюрмі. Там же в 1919 році, були похо­вані броварчани, роз­стріляні денікінцями.

Друге кладовище було за районним  будником культури, закрите у 1936 році. Під час громадян­ської війни на його око­лиці, ближче   до міста ховали бійців молодої Червоної Армії, а згодом партійних і державних діячів Броварів. В 70-х роках на їх могилах спо­рудили…     танцювальний майданчик.

У 1976 році було закрито і трете кладови­ще, нині поряд з ним бу­дується теплоцентраль.

Був у Броварах єврей­ський молитовний буди­нок (синагога) по вулиці Леніна. У 1936 році зни­щений.

На початку 1942 року було дозволено віруючим відкрити церкву. Церкву спорудили в сараї, що належав МТС. Вона про­існувала до 1949 року. Нині тут дитячі ясла-садок № 2 «Веснянка».

Громада пішла назуст­річ віруючим, і мати Іва­на Тонкого (повішеного гестапівцями) у 1943 ро­ці віддала частину сади­би для побудови церкви.

Церква Святої Троїці за сучасних умов досить малих розмірів, а тому постало питання про бу­дівництво нової церкви. Віруючі просять віддати їм територію другого за­критого кладовища по Київській вулиці.

Рахунок на збір кош­тів для побудови церкви уже відкритий у відділен­ні Броварського агропромбанку Його розрахунко­вий рахунок 701302.

Д. ГАМАЛІЙ, краєзнавець.

Просмотры(198)